/Files/images/6cbcadb038_110346.jpg


"Нові обличчя України"

Сильніший за виклик долі.

/Files/images/Peremoga_2_1_00058.JPG

Втративши ногу під час запеклого бою на передовій, він власним прикладом щодня показує, як можна бути сильнішим за виклики долі і непохитним до життєвих випробувань.

26-річний офіцер 80-ї десантно-штурмової бригади Сергій Романовський займається науковою роботою у військовій академії, долає дистанції на марафонських забігах та мріє взяти участь у паралімпіаді у Токіо.

/Files/images/Peremoga_2_1_00038.JPG

Сергій Романовський з маленьким сином.

Більше читайте тут wym-1524400548156


ВРЯТУВАВ СІМОХ ТОВАРИШІВ

20-річний Петро Коваленко служив за контрактом в елітній 95-й аеромобільній бригаді Збройних Сил України. На лінії фронту - з перших днів окупації Криму і терористичних акцій сепаратистів на Сході країни.

/Files/images/петр коваленко.jpg

Петро загинув в 2014 році, 2 травня, під Слов'янськом. Бригаду українських десантників блокували проплачені місцеві жителі, а через їхні спини вели вогонь терористи. Петра вбив вибух осколкової гранати - вона розірвалася прямо під ногами. Все осколки дісталися Петру,своїм тілом він прикрив товаришів по службі.

"Це був страшний вечір для всіх нас, коли ми прямо на очах втратили рядового Коваленко з Вінниччини та військовозобов'язаного Панасюка з Коростишева, - розповідає представник військової частини Ілля Хоменко. - Все це сталося в 22.15, коли колону нашого першого батальйону з самого ранку до пізнього вечора блокували на мосту на північній околиці Слов'янська. Нас не пускали переважно жінки з іконами і дітьми. Звісно ж ми не стали їх чавити, та й стріляти в живий щит наказу ніхто віддати не міг! І тут під прикриттям людей і першої темряви на нас напали! Бойовики стріляли через людей, і кулею снайпера пострілом в шию був убитий старший солдат Панасюк. Наш Петро загинув від гранати ВОГ з підствольного гранатомета, яка вибухнула у нього під ногами. Всю ударну силу і численні осколки він прийняв на себе і фактично закрив своїм тілом товаришів".

Ці сім хлопців завдяки йому залишилося живі - отримали легкі поранення і контузії. Але врятувати Петра ми вже не могли...


Від викладача історії до громадського активіста

Михайло Шмігельський, повернувшись із передової, перекваліфікувався з викладача історії на громадського активіста, співзасновника Славської об’єднаної територіальної громади. Сьогодні Михайло Шмігельський фактично є батьком проекту “Стрий – місто магнолій”.
“Родом я зі Стрия. Змалечку ріс патріотом. Коли був дитиною, ми в Стрию піднімали прапор, боролися за Україну, я неймовірно тішився насамперед тому, що не було війни і всі стояли за одне. А коли почався Майдан, ходив столицею і думав, як усе класно, яка тут неймовірна енергетика. Пригадую, як запрошував Євгена Сверстюка до своїх студентів на лекції… Я пройшов війну і тепер активно висаджую магнолії в Стрию та агітую робити це інших”, – розповідає він.
Каже, що свого часу хотів зайнятися ягідництвом, однак, порадившись з рідними, вирішив, що то все буде намарно.
“Мама певна, що наші люди ласі до легких заробітків, тому просто крадуть. І здається, має рацію. Бо за якийсь час у мене півсотні магнолій украли. Я був страшенно обурений цим, та вирішив не зупинятися. Зараз заохочую інших долучатися до садіння дерев. Кажуть, що “атошники” – недоумки, а я кажу, що вони – відповідальні батьки. А що робить відповідальний батько? Бере за руку дитину і веде щось корисне робити. Наприклад, садити дерево. Ті, що не хочуть садити, можуть просто приїхати до нас навесні і побачити цю красу”, – веде далі Михайло Шмігельський.
Звертаючи до побратимів, каже: “Коли вам погано, допомагайте тому, кому ще гірше, і буде вам щастя”.

Серпень - літа вінець ...

Серпень – завершення літа, найбагатший на дари природи місяць. Назва говорить сама за себе: походить вона від слова «серп» – головного знаряддя праці хлібороба. Не випадково кажуть: «один серпневий день рік годує» або «серпень втоми не знає – все збирає, припасає».

/Files/images/DSC03737.JPG /Files/images/DSC03744.JPG

Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар (від густого врожаю на полях та в садках), хлібочол, жнивець, зоряничник(пора дозрівання зерна), городник, прибериха-припасиха, барильник. Усі вони так чи так пов’язані з господарською діяльністю людини. За іншою версією місяць отримав таку назву від слова serpen (лат. змія), — від нього ж серпентарій — у цей час змії стають агресивними та більш отруйними. Ще одна версія походження говорить про те, що назва місяця походить від слова серпанок – легкої пелени, що спускається з неба й огортає землю. Завдяки сонячному та місячному серпанку земна природа захищається від згубного впливу нечистої сили. В цей час проводять народні обряди, які захищають християнську віру та поля, садиби й помешкання людей та тварин від нечистої сили, що забезпечує збереження добробуту й особистого щастя людини, її здоров’я та майбутнього врожаю.
/Files/images/DSC03735.JPG /Files/images/DSC03730.JPG
/Files/images/DSC03728.JPG /Files/images/DSC03748.JPG


Історія, яка закликає до людяності та добра.

/Files/images/big-75-899-523197.jpeg

1 квітня учні 8 класу Дідилівського НВК побували на виставі «Dogs» у Першому українському театрі для дітей та юнацтва (м. Львів).

Головні герої вистави – безпритульні собаки. Вони постійно голодні, не мають даху над головою… Єдине, що в них є, – це Яр, де вони живуть у зграї чи поодинці. У Яру, як і в зграї, є свої правила, свої щоденні клопоти та завдання. Собакам бува нелегко роздобути собі їжу, але трапляються і дуже цікаві заняття: хтось полюбляє бавитися, хтось – згадувати своє попереднє життя, інші милуються місяцем, нишпорять, вчаться читати по-людськи чи поводитися як людина.Усіх цих собак об’єднує гордість, яка не дозволяє їм жалітися і скиглити, бо кожен з них – вільний, вони «народжуються і вмирають так легко»…

Проте в душі кожного героя живе мрія, мрія незалежних псів про залежність, мрія про Свою Людину… Собаки мріють не про господаря чи власника, який припне на ланцюг і буде годувати. Вони шукають Людину-Друга, а також свого місця – собачі дверцята, за якими так добре живуть пси.

Проста і чуйна історія про собак і людей, історія, яка закликає до людяності і добра. Вистава спонукає замислиться над життям безпритульних тварин. Адже усі ми шукаємо Свою Людину і свої дверцята до щастя, але чи усім це вдається?


/Files/images/9 клас.jpg

9 клас. Випуск 2015 року.


/Files/images/VipTalisman18.jpg

Автором світлини, що розміщена на головній сторінці нашого сайту є Комаревцева Соломія - учениця 7 класу. Дівчинка не просто хоче зберегти на фото окремі моменти шкільного життя, вона навчилась за допомогою комп'ютера художньо їх оформляти. І це здорово у неї виходить.


/Files/images/ь.jpg

/Files/images/sPnHCIKfLIg.jpg

/Files/images/и.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 998

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.