/Files/images/6cbcadb038_110346.jpg


"Нові обличчя України"

Серпень - літа вінець ...

Серпень – завершення літа, найбагатший на дари природи місяць. Назва говорить сама за себе: походить вона від слова «серп» – головного знаряддя праці хлібороба. Не випадково кажуть: «один серпневий день рік годує» або «серпень втоми не знає – все збирає, припасає».

/Files/images/DSC03737.JPG /Files/images/DSC03744.JPG

Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар (від густого врожаю на полях та в садках), хлібочол, жнивець, зоряничник(пора дозрівання зерна), городник, прибериха-припасиха, барильник. Усі вони так чи так пов’язані з господарською діяльністю людини. За іншою версією місяць отримав таку назву від слова serpen (лат. змія), — від нього ж серпентарій — у цей час змії стають агресивними та більш отруйними. Ще одна версія походження говорить про те, що назва місяця походить від слова серпанок – легкої пелени, що спускається з неба й огортає землю. Завдяки сонячному та місячному серпанку земна природа захищається від згубного впливу нечистої сили. В цей час проводять народні обряди, які захищають християнську віру та поля, садиби й помешкання людей та тварин від нечистої сили, що забезпечує збереження добробуту й особистого щастя людини, її здоров’я та майбутнього врожаю.
/Files/images/DSC03735.JPG /Files/images/DSC03730.JPG
/Files/images/DSC03728.JPG /Files/images/DSC03748.JPG


Історія, яка закликає до людяності та добра.

/Files/images/big-75-899-523197.jpeg

1 квітня учні 8 класу Дідилівського НВК побували на виставі «Dogs» у Першому українському театрі для дітей та юнацтва (м. Львів).

Головні герої вистави – безпритульні собаки. Вони постійно голодні, не мають даху над головою… Єдине, що в них є, – це Яр, де вони живуть у зграї чи поодинці. У Яру, як і в зграї, є свої правила, свої щоденні клопоти та завдання. Собакам бува нелегко роздобути собі їжу, але трапляються і дуже цікаві заняття: хтось полюбляє бавитися, хтось – згадувати своє попереднє життя, інші милуються місяцем, нишпорять, вчаться читати по-людськи чи поводитися як людина.Усіх цих собак об’єднує гордість, яка не дозволяє їм жалітися і скиглити, бо кожен з них – вільний, вони «народжуються і вмирають так легко»…

Проте в душі кожного героя живе мрія, мрія незалежних псів про залежність, мрія про Свою Людину… Собаки мріють не про господаря чи власника, який припне на ланцюг і буде годувати. Вони шукають Людину-Друга, а також свого місця – собачі дверцята, за якими так добре живуть пси.

Проста і чуйна історія про собак і людей, історія, яка закликає до людяності і добра. Вистава спонукає замислиться над життям безпритульних тварин. Адже усі ми шукаємо Свою Людину і свої дверцята до щастя, але чи усім це вдається?


/Files/images/9 клас.jpg

9 клас. Випуск 2015 року.


/Files/images/VipTalisman18.jpg

Автором світлини, що розміщена на головній сторінці нашого сайту є Комаревцева Соломія - учениця 7 класу. Дівчинка не просто хоче зберегти на фото окремі моменти шкільного життя, вона навчилась за допомогою комп'ютера художньо їх оформляти. І це здорово у неї виходить.


/Files/images/ь.jpg

/Files/images/sPnHCIKfLIg.jpg

/Files/images/и.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 31

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.